Слово  «Україна»  означає:  земля, виокремлена для нас із загалу, відокремлена від решти, тобто — наша власна земля. Рідний край, своя країна, рідна земля, земля, населена своїм народом, — ось одне із багатьох тлумачень назви нашої держави України. Як писав канадський історик Орест Субтельний,  ця назва є дуже влучною для країни, що розташована на південно-східному кордоні Європи, на порозі Азії, по окраїнах Середземноморського світу, з обох боків колись важливого кордону між лісом, де ховалися від небезпеки, і відкритим степом. Ще однією суттєвою рисою географії краю є відсутність природних бар'єрів. За винятком Карпатських гір на заході й невеликого Кримського кряжу на півдні дев'яносто п'ять відсотків території України — це рівнина, що поступово спадає з покритих лісом Галицького, Волинського та Подільського плато до горбистих місцин обабіч Дніпра й переходить у без­краї причорноморські степи.

   Українські краєвиди милують око своїми       неозорими рівнинами.  Розлогі,  неосяжні степи зі своїми знаменитими, надзвичайно родючими чорноземами простерлися мало не на двох третинах території краю. На півночі та північному сході чорноземів немає — тут переважають менш родючі ґрунти та ліси (на ліси припадає лише одна сьома всієї площі). Україна багата на корисні копалини, зокрема вугілля та залізну руду, що залягають на південному сході, і за природними ресурсами є найбагатшою країною Європи.    

   Три великі ріки течуть із півночі до Чорного моря, що разом із притоками забезпечують Україну достатньою кількістю води: мо­гутній Дніпро  довжиною  2285  км,   який ділить країну навпіл, Південний Буг та Дністер. Клімат хоч і допускає різкі перепади температур, але загалом помірний.

   Площа      України      становить      понад 603 тис. км2 — із заходу на схід простяга­ється на 1300 км і з півночі на південь — на 900 км. За територією це друга після Росії країна Європи, її   населення   становить близько 46 млн чоловік.